столовник
СТОЛОВНИ́К, а́, ч., заст.
Той, хто харчується в кого-небудь за плату.
– Ти був вдома тільки столовником!.. (М. Коцюбинський);
Після смерті чоловіка вона жила з того, що тримала столовників (Ф. Бурлака).
Словник української мови (СУМ-20)