строкато —
СТРОКА́ТО. Присл. до строка́тий 1, 2. Потоцький задоволено мружився, як ситий кіт, бачачи, як двір його палацу переповнюється кіньми та повозами з строкато вбраними гістьми та їх челяддю (З. Тулуб); Багато риб красиво й строкато забарвлені (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови у 20 томах
строкато —
Присл. до строкатий 1), 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
строкато —
СТРОКА́ТО. Присл. до строка́тий 1, 2. Потоцький задоволено мружився, як ситий кіт, бачачи, як двір його палацу переповнюється кіньми та повозами з строкато вбраними гістьми та їх челяддю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 93); Багато риб красиво й строкато забарвлені (Наука.., 7, 1966, 17).
Словник української мови в 11 томах