строкато

СТРОКА́ТО. Присл. до строка́тий 1, 2.

Потоцький задоволено мружився, як ситий кіт, бачачи, як двір його палацу переповнюється кіньми та повозами з строкато вбраними гістьми та їх челяддю (Тулуб, Людолови, І, 1957, 93);

Багато риб красиво й строкато забарвлені (Наука.., 7, 1966, 17).

Значення в інших словниках

1. строкато — строка́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. строкато — СТРОКА́ТО. Присл. до строка́тий 1, 2. Потоцький задоволено мружився, як ситий кіт, бачачи, як двір його палацу переповнюється кіньми та повозами з строкато вбраними гістьми та їх челяддю (З. Тулуб); Багато риб красиво й строкато забарвлені (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. строкато — Присл. до строкатий 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови