строкатий
СТРОКА́ТИЙ, а, е.
1. Укритий, розписаний різнобарвними смужками, плямами і т. ін., забарвлений в різні кольори; пістрявий.
Фарбують пряжу в нашому цеху недбайливо: нитки бувають строкаті, а від того фарба наших светрів нерівна… (Томч., Закарп. опов., 1953, 24);
Біля строкатої будки, в якій колись жив вартовий шлагбаума, чорніло двоє коней (Десняк, Десну.., 1949, 521);
*Образно. Романчук жадібними очима ловив той строкатий краєвид, що відбігав ген-ген, аж до синіх гір (Кач., Вибр., 1953, 340);
// З яскравими різнобарвними малюнками (про тканини та вироби з них).
Стояло широке ліжко, заслане строкатою ковдрою (Коп., Лейтенанти, 1947, 138);
Сусідні двері відчинилися. З них вискочила Інна в широкому строкатому халаті, в капцях на босу ногу (Ткач, Жди.., 1959, 67);
// З великими плямами або крапками (про масть тварини).
— Чи вже таки не розважусь я й тоді, як куплю собі коника строкатого? (Вовчок, VI, 1956, 220);
// Який має різнокольорове забарвлення, оперення (про птахів).
Одна тільки строката зозуля гуляла безтурботно (Ів., Ліс. казки, 1954, 16);
Строкатий одуд; Строкатий дятел;
// Який виділяється різноманітністю, яскравістю і т. ін.
Скільки сягало око, тяглося строкате татарське військо (Тулуб, Людолови, І, 1957, 158);
Гауптман.. закурив, пройшовся перед нами, оглянув строкатий натовп оцінюючим поглядом (Збан., Єдина, 1959, 249);
Біля кінотеатру молоді гуцулки сяють барвами строкатого вбрання (Кучер, Дорога.., 1958, 146);
*Образно. Оплески, чокання чарок, вигуки «гірко!» і черговий туш оркестру злились в одну гучну і строкату весільну симфонію (Дмит., Наречена, 1959, 202).
2. перен. Який складається з різних елементів; неоднаковий за складом; неоднорідний, різноманітний.
При надто ранньому збиранні овес дає строкате зерно (Зерн. комбайни, 1957, 5);
Оператори, художники, актори, статисти… Ти мусиш об’єднати увесь цей строкатий колектив.. в одну творчу волю… (Гончар, Циклоп, 1970, 109);
Куцевич зібрав у себе досить строкате товариство (Рибак, Час.., 1960, 792);
Мова художніх творів української літератури XVI-XVII ст. являє собою строкату суміш різних стилістичних компонентів (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 83).
3. перен. Який постійно вередує, діє наперекір кому-небудь; якому важко догодити; вередливий, примхливий.
Ненечка її Амата В душі своїй була строката, Не всякий їй любився зять (Котл., І, 1952, 165).
Словник української мови (СУМ-11)