строкатий

строка́тий

-а, -е.

1》 Укритий, розписаний різнобарвними смужками, плямами і т. ін., забарвлений в різні кольори; пістрявий.

|| З яскравими різнобарвними малюнками (про тканини та вироби з них).

|| З великими плямами або крапками (про масть тварини).

|| Який має різнокольорове забарвлення, оперення (про птахів).

Строкатий дятел — рід птахів ряду дятлоподібних.

|| Який вирізняється розмаїттям, яскравістю і т. ін.

2》 перен. Який складається з різних елементів; неоднаковий за складом; неоднорідний, різноманітний.

3》 перен. Який постійно вередує, діє наперекір кому-небудь; якому важко догодити; вередливий, примхливий.

Значення в інших словниках

1. строкатий — строка́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. строкатий — Пістрявий, рябий, зозулястий, кн. різнобарвний, ок. ряснобарвий, г. красий, таркатий; (у смугах) перістий; (натовп) різношерстий; (колектив) неоднорідний; (в душі) вередливий; сорокатий.  Словник синонімів Караванського
3. строкатий — див. барвистий  Словник синонімів Вусика
4. строкатий — [строкатией] м. (на) -тому/-т'ім, мн. -т'і  Орфоепічний словник української мови
5. строкатий — СТРОКА́ТИЙ, а, е. 1. Укритий, розписаний різнобарвними смужками, плямами і т. ін., забарвлений в різні кольори; пістрявий. Фарбують пряжу в нашому цеху недбайливо: нитки бувають строкаті, а від того фарба наших светрів нерівна... (М.  Словник української мови у 20 томах
6. строкатий — РЯБИ́Й (про масть тварин, оперення птахів — із плямами іншого кольору, відтінку), ПЕРІ́СТИЙ, ПЕРИ́СТИЙ, ПЛЯМИ́СТИЙ, СТРОКА́ТИЙ, ПІГА́НИСТИЙ діал., КРА́СИЙ діал.; МУ́РИЙ, МУРУ́ГИЙ розм. (темно-сірий із плямами); ПІСТРЯ́ВИЙ, ЗОЗУЛЯ́СТИЙ (про птахів).  Словник синонімів української мови
7. строкатий — Строка́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. строкатий — СТРОКА́ТИЙ, а, е. 1. Укритий, розписаний різнобарвними смужками, плямами і т. ін., забарвлений в різні кольори; пістрявий. Фарбують пряжу в нашому цеху недбайливо: нитки бувають строкаті, а від того фарба наших светрів нерівна… (Томч., Закарп. опов.  Словник української мови в 11 томах
9. строкатий — Строкатий, -а, -е 1) Пестрый. 2) О масти: пѣгій. Хтось до вас строкатого коника приводив. МВ. 3) Капризный. В душі своїй була строката. Котл. Ен. IV. 16.  Словник української мови Грінченка