строфа —
[строфа] -фи, д. і м. строуф'і, мн. строфие, строф дв'і строфи
Орфоепічний словник української мови
строфа —
СТРОФА́, и́, ж. 1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв'язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Л.
Словник української мови у 20 томах
строфа —
-и, ж. 1》 Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, пов'язаних між собою певною системою рим та інтонацією. 2》 перев. мн. Те саме, що вірші (див. вірш 1)).
Великий тлумачний словник сучасної мови
строфа —
строфа́ (від грец. στροφή – поворот, зміна) у віршуванні – ритмічно завершена частина твору, практично не більша за 14 рядків.
Словник іншомовних слів Мельничука
строфа —
Повторюване у певному вірші поєднання кількох рядків, зв'язаних між собою певною системою рим та інтонацією.
Універсальний словник-енциклопедія
строфа —
СТРОФА́, и́, ж. 1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв’язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Перв., З щоденника..
Словник української мови в 11 томах