строфа

(гр. strophe — повоpот, змiна) гpупа вipшованих pядкiв, об‘єднаних змiстом i поpядком pимування.

Значення в інших словниках

1. строфа — строфа́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири строфи́  Орфографічний словник української мови
2. строфа — [строфа] -фи, д. і м. строуф'і, мн. строфие, строф дв'і строфи  Орфоепічний словник української мови
3. строфа — СТРОФА́, и́, ж. 1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв'язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. строфа — -и, ж. 1》 Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, пов'язаних між собою певною системою рим та інтонацією. 2》 перев. мн. Те саме, що вірші (див. вірш 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. строфа — строфа́ (від грец. στροφή – поворот, зміна) у віршуванні – ритмічно завершена частина твору, практично не більша за 14 рядків.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. строфа — Повторюване у певному вірші поєднання кількох рядків, зв'язаних між собою певною системою рим та інтонацією.  Універсальний словник-енциклопедія
7. строфа — Строфа́, -фи́, -фі́; стро́фи, строф  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. строфа — СТРОФА́, и́, ж. 1. Повторюване у вірші поєднання кількох віршових рядків, зв’язаних між собою певною системою рим та інтонацією. Я не можу відмовити собі в насолоді процитувати вам кілька строф Міцкевича (Перв., З щоденника..  Словник української мови в 11 томах