стукання — Орфографічний словник української мови

стукання — СТУ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. сту́кати і звуки, утворювані цією дією. Мене збудило сильне стукання до дверей (І. Франко); Самотній дідусь прислухається до стукання дощу (М. Рильський); Чути вибухи бомб, несамовите стукання зеніток (Л. Словник української мови у 20 томах
стукання — -я, с. Дія за знач. стукати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
стукання — Сту́кання, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
стукання — СТУ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. сту́кати і звуки, утворювані цією дією. Мене збудило сильне стукання до дверей (Фр., IV, 1950, 290); — Де ж оце у вражого сина ділись музики та танці? — спитав... Словник української мови в 11 томах
стукання — Стукання, -ня с. Стучаніе. Словник української мови Грінченка