стукання

Сту́кання, -ння, -нню, -нням

Значення в інших словниках

1. стукання — сту́кання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. стукання — СТУ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. сту́кати і звуки, утворювані цією дією. Мене збудило сильне стукання до дверей (І. Франко); Самотній дідусь прислухається до стукання дощу (М. Рильський); Чути вибухи бомб, несамовите стукання зеніток (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. стукання — -я, с. Дія за знач. стукати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стукання — СТУ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. сту́кати і звуки, утворювані цією дією. Мене збудило сильне стукання до дверей (Фр., IV, 1950, 290); — Де ж оце у вражого сина ділись музики та танці? — спитав...  Словник української мови в 11 томах
5. стукання — Стукання, -ня с. Стучаніе.  Словник української мови Грінченка