стукнути —
сту́кнути дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
стукнути —
[стукнутие] -ну, -неиш; нак. -ние, -н'іт'
Орфоепічний словник української мови
стукнути —
СТУ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. чим і без дод. Однокр. до сту́кати. Стукнула [панночка] дверима, аж стольчики [стільчики] всі скакнули, як живі (Марко Вовчок); Кайдаш кинув свиту на лаву в куток, звалився, але не дістав головою до свити.
Словник української мови у 20 томах
стукнути —
(-ну, -неш) док., (на кого), крим., жрм; несхвальн. Донести на когось. БСРЖ, 573; ЯБМ, 2, 393.
Словник жарґонної лексики української мови
стукнути —
-ну, -неш, док. 1》 неперех., чим і без додатка. Однокр. до стукати. || безос. Стукнуло в голову кому що безос. — хто-небудь раптово придумав щось. 2》 перех., розм. Ударити кого-небудь. 3》 перех., перен., розм. Випити спиртного.
Великий тлумачний словник сучасної мови
стукнути —
сту́кнуло в го́лову кому і без додатка. У когось раптово виникла думка щось зробити, вирішити. Тут, видно, гірше, ніж там, звідки приїхав. .. І знов стукнуло в голову те саме настирливе питання, що вже забувалось: як воно буде? (М.
Фразеологічний словник української мови
стукнути —
СТУ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. неперех., чим і без додатка. Однокр. до сту́кати. Стукнула [панночка] дверима, аж стольчики [стільчики] всі скакнули, як живі (Вовчок, І, 1955, 15); Кайдаш кинув свиту на лаву в куток, звалився, але не дістав головою до свити.
Словник української мови в 11 томах
стукнути —
Стукнути, -ну, -неш гл. 1) Стукнуть. Стукнули, грякнули, як грім загремів. АД. 1. 23. Вийду на улицю, — гукну, підійду під оконце — стукну. Чуб. V. 170. 2) Ударить. Стукнувши кулаком об стіл. Стор. МПр. 44.
Словник української мови Грінченка