стійбище

сті́йбище

іменник середнього роду

Значення в інших словниках

1. стійбище — див. оселя  Словник синонімів Вусика
2. стійбище — [с'т’ійбиешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і  Орфоепічний словник української мови
3. стійбище — СТІ́ЙБИЩЕ, а, с. 1. Тимчасове поселення кочівників. Вдалині вночі ледве помітно блищали вогники – то були стійбища каракалпаків, і старий казах-провідник розповів Бутакову, що вони приїжджають сюди збирати ягоди (З.  Словник української мови у 20 томах
4. стійбище — -а, с. 1》 Тимчасове поселення кочівників. 2》 Селище осілих народностей Приамур'я та Сахаліну. 3》 Місце відпочинку тварин і пастухів на пасовищі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стійбище — СТІ́ЙБИЩЕ, а, с. 1. Тимчасове поселення кочівників. Вдалині вночі ледве помітно блищали вогники — то були стійбища каракалпаків, і старий казах-провідник розповів Бутакову, що вони приїжджають сюди збирати ягоди (Тулуб, В степу..  Словник української мови в 11 томах
6. стійбище — Недовгочасне поселення кочового племені у первіснообщинний період.  Архітектура і монументальне мистецтво