стійбище
сті́йбище
іменник середнього роду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стійбище — див. оселя Словник синонімів Вусика
- стійбище — [с'т’ійбиешчеи] -шча, м. (ў) -шч'і Орфоепічний словник української мови
- стійбище — СТІ́ЙБИЩЕ, а, с. 1. Тимчасове поселення кочівників. Вдалині вночі ледве помітно блищали вогники – то були стійбища каракалпаків, і старий казах-провідник розповів Бутакову, що вони приїжджають сюди збирати ягоди (З. Словник української мови у 20 томах
- стійбище — -а, с. 1》 Тимчасове поселення кочівників. 2》 Селище осілих народностей Приамур'я та Сахаліну. 3》 Місце відпочинку тварин і пастухів на пасовищі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стійбище — СТІ́ЙБИЩЕ, а, с. 1. Тимчасове поселення кочівників. Вдалині вночі ледве помітно блищали вогники — то були стійбища каракалпаків, і старий казах-провідник розповів Бутакову, що вони приїжджають сюди збирати ягоди (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
- стійбище — Недовгочасне поселення кочового племені у первіснообщинний період. Архітектура і монументальне мистецтво