субалтерн —
Субалте́рн: — підвладний, підлеглий [VI] — підлеглий [21]
Словник з творів Івана Франка
субалтерн —
Підлеглий
Словник чужослів Павло Штепа
субалтерн —
СУБАЛТЕ́РН, а, ч. 1. заст., розм. Те саме, що субалте́рн-офіце́р. 2. діал. Підлеглий. Новий дух віяв і тут [у канцелярії]; замість давнішої покірності супроти старших тепер субалтерни говорили зі старшими запанбрат [запанібрата] (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
субалтерн —
-а, ч. 1》 заст., розм. Те саме, що субалтерн-офіцер. 2》 діал. Підлеглий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
субалтерн —
субалте́рн (від суб... і лат. alter – інший) підлеглий, несамостійний; ¤ с.-офіцер – у російській дореволюційній армії молодший офіцер у роті, ескадроні.
Словник іншомовних слів Мельничука
субалтерн —
СУБАЛТЕ́РН, а, ч. 1. дорев., розм. Те саме, що субалте́рн-офіце́р. 2. діал. Підлеглий. Новий дух віяв і тут [у канцелярії]; замість давнішої покірності супроти старших тепер субалтерни говорили зі старшими запанбрат [запанібрата] (Фр., VI, 1951, 329).
Словник української мови в 11 томах