субалтерн
СУБАЛТЕ́РН, а, ч.
1. дорев., розм. Те саме, що субалте́рн-офіце́р.
2. діал. Підлеглий.
Новий дух віяв і тут [у канцелярії]; замість давнішої покірності супроти старших тепер субалтерни говорили зі старшими запанбрат [запанібрата] (Фр., VI, 1951, 329).
Словник української мови (СУМ-11)