субалтерн

субалте́рн

-а, ч.

1》 заст., розм. Те саме, що субалтерн-офіцер.

2》 діал. Підлеглий.

Значення в інших словниках

1. субалтерн — Субалте́рн: — підвладний, підлеглий [VI] — підлеглий [21]  Словник з творів Івана Франка
2. субалтерн — субалте́рн іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. субалтерн — Підлеглий  Словник чужослів Павло Штепа
4. субалтерн — СУБАЛТЕ́РН, а, ч. 1. заст., розм. Те саме, що субалте́рн-офіце́р. 2. діал. Підлеглий. Новий дух віяв і тут [у канцелярії]; замість давнішої покірності супроти старших тепер субалтерни говорили зі старшими запанбрат [запанібрата] (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. субалтерн — субалте́рн (від суб... і лат. alter – інший) підлеглий, несамостійний; ¤ с.-офіцер – у російській дореволюційній армії молодший офіцер у роті, ескадроні.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. субалтерн — СУБАЛТЕ́РН, а, ч. 1. дорев., розм. Те саме, що субалте́рн-офіце́р. 2. діал. Підлеглий. Новий дух віяв і тут [у канцелярії]; замість давнішої покірності супроти старших тепер субалтерни говорили зі старшими запанбрат [запанібрата] (Фр., VI, 1951, 329).  Словник української мови в 11 томах