суперпозиція — Орфографічний словник української мови

суперпозиція — СУПЕРПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. мат. Підстановка функцій у функцію або змінних величин у функцію. Суперпозиція алгебраїчних функцій. 2. фіз. Накладання двох фізичних величин, їх об'єднана дія, якщо вони не впливають одна на одну. Словник української мови у 20 томах
суперпозиція — -ї, ж. 1》 Підстановка функцій у функцію або змінних величин у функцію. 2》 Накладення двох фізичних величин, тобто їхня об'єднана дія, якщо вони взаємно не впливають одна на одну. Великий тлумачний словник сучасної мови
суперпозиція — суперпози́ція (від супер... і позиція) 1. Підстановка функцій у функцію або змінних величин у функцію. 2. Накладення двох фізичних величин, тобто їхня об’єднана дія, якщо вони взаємно не впливають одна на одну. Словник іншомовних слів Мельничука