суперпозиція

СУПЕРПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж.

1. мат. Підстановка функцій у функцію або змінних величин у функцію.

Суперпозиція алгебраїчних функцій.

2. фіз. Накладання двох фізичних величин, їх об'єднана дія, якщо вони не впливають одна на одну.

Суперпозиція коливань;

Суперпозиція сил;

Суперпозиція електромагнітних полів;

Принцим суперпозиції.

3. мед. Збільшення амплітуди скорочення м'язів у результаті сумації одиничних скорочень при ритмічній стимуляції.

Значення в інших словниках

1. суперпозиція — суперпози́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. суперпозиція — -ї, ж. 1》 Підстановка функцій у функцію або змінних величин у функцію. 2》 Накладення двох фізичних величин, тобто їхня об'єднана дія, якщо вони взаємно не впливають одна на одну.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. суперпозиція — суперпози́ція (від супер... і позиція) 1. Підстановка функцій у функцію або змінних величин у функцію. 2. Накладення двох фізичних величин, тобто їхня об’єднана дія, якщо вони взаємно не впливають одна на одну.  Словник іншомовних слів Мельничука