суперпозиція

суперпози́ція

-ї, ж.

1》 Підстановка функцій у функцію або змінних величин у функцію.

2》 Накладення двох фізичних величин, тобто їхня об'єднана дія, якщо вони взаємно не впливають одна на одну.

Значення в інших словниках

1. суперпозиція — суперпози́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. суперпозиція — СУПЕРПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. мат. Підстановка функцій у функцію або змінних величин у функцію. Суперпозиція алгебраїчних функцій. 2. фіз. Накладання двох фізичних величин, їх об'єднана дія, якщо вони не впливають одна на одну.  Словник української мови у 20 томах
3. суперпозиція — суперпози́ція (від супер... і позиція) 1. Підстановка функцій у функцію або змінних величин у функцію. 2. Накладення двох фізичних величин, тобто їхня об’єднана дія, якщо вони взаємно не впливають одна на одну.  Словник іншомовних слів Мельничука