сутінно —
Присл. до сутінний. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сутінно —
СУ́ТІННО. Присл. до су́тінний; // у знач. пред. Тихо і сутінно було на ній [галявині], у першій хвилині не можна було нічого побачити (І. Франко); В опочивальні було сутінно й тихо. Масивні стіни, зашторені віконниці, все оберігало (Г. Колісник).
Словник української мови у 20 томах
сутінно —
СУ́ТІННО. Присл. до су́тінний; // у знач. присудк. сл. Тихо і сутінно було на ній [галявині], у першій хвилині не можна було нічого побачити (Фр., V, 1951, 18).
Словник української мови в 11 томах