сутінно
СУ́ТІННО.
Присл. до су́тінний;
// у знач. пред.
Тихо і сутінно було на ній [галявині], у першій хвилині не можна було нічого побачити (І. Франко);
В опочивальні було сутінно й тихо. Масивні стіни, зашторені віконниці, все оберігало (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)