сутінно
СУ́ТІННО. Присл. до су́тінний;
// у знач. присудк. сл.
Тихо і сутінно було на ній [галявині], у першій хвилині не можна було нічого побачити (Фр., V, 1951, 18).
Словник української мови (СУМ-11)СУ́ТІННО. Присл. до су́тінний;
// у знач. присудк. сл.
Тихо і сутінно було на ній [галявині], у першій хвилині не можна було нічого побачити (Фр., V, 1951, 18).
Словник української мови (СУМ-11)