Значення в інших словниках
-
сяючий —
див. світлий; яскравий
Словник синонімів Вусика
-
сяючий —
[с’айучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і
Орфоепічний словник української мови
-
сяючий —
-а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до сяяти і сяти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сяючий —
СЯ́ЮЧИЙ, а, е. Який сяє. Обидві вони молилися до зорі ранкової, до сонця багряного, що викочувалося з-за обрію, чисте, умите, сяюче (А. Шиян); Пітьма лізла з безодні, виповняла міжгір'я, п'ялась по горах аж до сяючих на сонці шпилів (М.
Словник української мови у 20 томах
-
сяючий —
БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет.
Словник синонімів української мови
-
сяючий —
СЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ся́яти і ся́ти. Обидві вони молилися до зорі ранкової, до сонця багряного, що викочувалося з-за обрію, чисте, умите, сяюче (Шиян, Баланда, 1957, 177); Пітьма лізла з безодні, виповняла міжгір’я...
Словник української мови в 11 томах