сірина —
СІРИНА́, и́, ж. Абстр. ім. до сі́рий 1–4. Глибока зима. Небо закуталось в однобарвну сірину (О. Кобилянська); “Марто, я схиляюся перед твоєю мудрістю в коханні... А тепер я йду назад у ту сірину, в ту похмурість, з якої ти мене викликала” (В.
Словник української мови у 20 томах
сірина —
-и, ж. Абстр. ім. до сірий 1-4). || Сіра барва чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сірина —
СІРИНА́, и́, ж. Абстр. ім. до сі́рий 1 — 4. Глибока зима. Небо закуталось в однобарвну сірину (Коб., І, 1956, 547); // Сіра барва чого-небудь. Сірина осіннього неба; Сірина води.
Словник української мови в 11 томах