сірина
СІРИНА́, и́, ж.
Абстр. ім. до сі́рий 1–4.
Глибока зима. Небо закуталось в однобарвну сірину (О. Кобилянська);
“Марто, я схиляюся перед твоєю мудрістю в коханні... А тепер я йду назад у ту сірину, в ту похмурість, з якої ти мене викликала” (В. Підмогильний);
// Сіра барва чого-небудь.
Сірина осіннього неба;
Сірина води.
Словник української мови (СУМ-20)