Орфографічний словник української мови

тинок

тино́к

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. тинок — ТИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до тин. Знайду я плець [садибу] над озерком, Загороджу курінь лісковий! Поставлю вулики рядком, А повзбіч [біля] їх тинок лозовий (Я. Щоголів); Од гурту одділився Грицько ..  Словник української мови у 20 томах
  2. тинок — -нка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до тин. 2》 Щит, сплетений з лози, очерету тощо, яким щось загороджують або перегороджують. 3》 Па в українському танці. || Елемент бойового гопака – удар ніг у стрибку в торс.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. тинок — ТИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до тин. Знайду я плець [садибу] над озерком, Загороджу курінь лісковий! Поставлю вулики рядком, А повзбіч [біля] їх тинок лозовий (Щог., Поезії, 1958, 301); Од гурту одділився Грицько..  Словник української мови в 11 томах
  4. тинок — Тинок, -нка, тиночок, -чка м. ум. отъ тин.  Словник української мови Грінченка