тинок

тино́к

-нка, ч.

1》 Зменш.-пестл. до тин.

2》 Щит, сплетений з лози, очерету тощо, яким щось загороджують або перегороджують.

3》 Па в українському танці.

|| Елемент бойового гопака – удар ніг у стрибку в торс.

Значення в інших словниках

1. тинок — тино́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. тинок — ТИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до тин. Знайду я плець [садибу] над озерком, Загороджу курінь лісковий! Поставлю вулики рядком, А повзбіч [біля] їх тинок лозовий (Я. Щоголів); Од гурту одділився Грицько ..  Словник української мови у 20 томах
3. тинок — ТИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до тин. Знайду я плець [садибу] над озерком, Загороджу курінь лісковий! Поставлю вулики рядком, А повзбіч [біля] їх тинок лозовий (Щог., Поезії, 1958, 301); Од гурту одділився Грицько..  Словник української мови в 11 томах
4. тинок — Тинок, -нка, тиночок, -чка м. ум. отъ тин.  Словник української мови Грінченка