1. Великий тлумачний словник сучасної мови

тинок

тино́к

-нка, ч.

1》 Зменш.-пестл. до тин.

2》 Щит, сплетений з лози, очерету тощо, яким щось загороджують або перегороджують.

3》 Па в українському танці.

|| Елемент бойового гопака – удар ніг у стрибку в торс.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тинок — тино́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. тинок — ТИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до тин. Знайду я плець [садибу] над озерком, Загороджу курінь лісковий! Поставлю вулики рядком, А повзбіч [біля] їх тинок лозовий (Я. Щоголів); Од гурту одділився Грицько .. Словник української мови у 20 томах
  3. тинок — ТИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до тин. Знайду я плець [садибу] над озерком, Загороджу курінь лісковий! Поставлю вулики рядком, А повзбіч [біля] їх тинок лозовий (Щог., Поезії, 1958, 301); Од гурту одділився Грицько.. Словник української мови в 11 томах
  4. тинок — Тинок, -нка, тиночок, -чка м. ум. отъ тин. Словник української мови Грінченка