тинок
ТИНО́К, нка́, ч.
1. Зменш.-пестл. до тин.
Знайду я плець [садибу] над озерком, Загороджу курінь лісковий! Поставлю вулики рядком, А повзбіч [біля] їх тинок лозовий (Щог., Поезії, 1958, 301);
Од гурту одділився Грицько.. та ще декілька старших хлопців, перелізли, через тинок, пішли ставищем (Вас., І, 1959, 152).
◊ Під тинко́м — те саме, що Під (по́під) ти́ном (тина́ми) ( див. тин).
Хома з Паньком живуть було панками. На старість — прожились: обидва з торбинками Співали Лазаря — і вмерли під тинком (Бор., Тв., 1957, 143).
2. Щит, сплетений з лози, очерету тощо, яким щось загороджують або перегороджують.
Кефаль вже почала вертатися з озера в море. Забродчики ловили її в єриках, заставляючи єрики очеретяними тинками (Н.-Лев. II, 1956, 239);
— Ось і наша хата, — показав провожатий ветхенький бліндажик, обставлений тинками, плетеними із лози (Тют., Вир, 1964, 313).
3. Па в українському танці.
Стоячи півколом у глибині сцени і тримаючись за руки, дівчата на сім тактів музики виконують дуже стримано рух «тинок» (Збірник укр. нар. танців, 1957, 22);
Розширився діапазон і в середніх та високих тинках, які в поєднанні з іншими рухами чи окремими їх деталями прикрашають український танець (Нар. тв. та етн.. 3, 1968, 42).
Значення в інших словниках
- тинок — тино́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- тинок — ТИНО́К, нка́, ч. 1. Зменш.-пестл. до тин. Знайду я плець [садибу] над озерком, Загороджу курінь лісковий! Поставлю вулики рядком, А повзбіч [біля] їх тинок лозовий (Я. Щоголів); Од гурту одділився Грицько .. Словник української мови у 20 томах
- тинок — -нка, ч. 1》 Зменш.-пестл. до тин. 2》 Щит, сплетений з лози, очерету тощо, яким щось загороджують або перегороджують. 3》 Па в українському танці. || Елемент бойового гопака – удар ніг у стрибку в торс. Великий тлумачний словник сучасної мови
- тинок — Тинок, -нка, тиночок, -чка м. ум. отъ тин. Словник української мови Грінченка