титулярний

титуля́рний

прикметник

Значення в інших словниках

1. титулярний — Званневий, названий, урядовий  Словник чужослів Павло Штепа
2. титулярний — ТИТУЛЯ́РНИЙ, а, е: Титуля́рний ра́дник див. ра́дник.  Словник української мови у 20 томах
3. титулярний — Титулярний радник — у дореволюційній Росії – цивільний чин (9 класу), який надавав право на особисте (неспадкове) дворянство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. титулярний — Титуля́рний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. титулярний — ТИТУЛЯ́РНИЙ: Титуля́рний ра́дник — у дореволюційній Росії — цивільний чин (9 класу), який надавав право на особисте (неспадкове) дворянство. Одинадцяти років він дістав чин титулярного радника (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 49).  Словник української мови в 11 томах