тонкоголосий — Орфографічний словник української мови

тонкоголосий — ТОНКОГОЛО́СИЙ, а, е. 1. Який має тонкий, високий голос. Синагоги блищали підсвічниками, верещали тонкоголосі раввіни (Ю. Яновський); * Образно. Іде землею рання осінь, І жайвір в небі не співа, – Лише вітрець тонкоголосий На хлопця смуток навіва... (С. Словник української мови у 20 томах
тонкоголосий — -а, -е. 1》 Який має тонкий, високий голос. 2》 Який має високе звучання. Великий тлумачний словник сучасної мови
тонкоголосий — ТОНКОГОЛО́СИЙ, а, е. 1. Який має тонкий, високий голос. Синагоги блищали підсвічниками, верещали тонкоголосі раввіни (Ю. Янов., І, 1958, 63); *Образно. Словник української мови в 11 томах