Орфографічний словник української мови

торос

торо́с

іменник чоловічого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. торос — А, ч. Нагромадження уламків криги на замерзлих морях і річках, що утворюється внаслідок стискання льоду. Скинь оком — і минай. Громаддя ночі береться у тороси. Мокрий сніг, і збоку надбігає жовтий вогник. (ЧТ:94); Тороси безберегого чекання громадяться, мов айсберг, за вікном. (ЧТ:154).  Словник поетичної мови Василя Стуса
  2. торос — ТОРО́С, а, ч. Нагромадження уламків криги на замерзлих морях і річках, що утворюється внаслідок стискання льоду. Загалом, велетенські тороси значно прикрашали суворий ландшафт закрижанілого моря (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. торос — -а, ч. Нагромадження уламків криги на замерзлих морях і річках, що утворюється внаслідок стискання льоду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. торос — ТОРО́С, а, ч. Нагромадження уламків криги на замерзлих морях і річках, що утворюється внаслідок стискання льоду. Загалом, велетенські тороси значно прикрашали суворий ландшафт закрижанілого моря (Трубл.  Словник української мови в 11 томах
  5. торос — То́рос, -су м. = тарас. Левч. 42.  Словник української мови Грінченка