Орфографічний словник української мови

трус

трус 1

іменник чоловічого роду

трясіння; метушня; обшук

трус 2

іменник чоловічого роду, істота

боягуз

рідко

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. трус — (поліційний) обшук, трусанина; (землі) землетрус; ЖМ. метушня, зам'яття.  Словник синонімів Караванського
  2. трус — див. боязкий  Словник синонімів Вусика
  3. трус — 1. боягуз, страхопуд, страхополох, страшко, харапуда, див. панікер 2. це обшук  Словник чужослів Павло Штепа
  4. трус — ТРУС¹, у, ч. 1. розм. Трясіння, здригання. * У порівн. А вниз, мов пурпуровий водопад, Спадав вечірній сутінок і звільна Тонув у темряві, що низ встеляла. І був сей вид для вандрівця німого Мов грім небесний і мов трус землі (І. Франко); // Землетрус.  Словник української мови у 20 томах
  5. трус — трус обшук (ст): Почалися нічні труси по українських домах, а відбувалися вони все вночі, почавши від 11 години (Нагірний)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. трус — -у, ч. 1》 розм. Трясіння, здригання. || Землетрус. 2》 перен., розм. Метушня, сум'яття; тривога. || Страх, переляк. 3》 Ретельний огляд офіційними особами кого-, чого-небудь для виявлення прихованого, недозволеного або вкраденого; обшук.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. трус — нагна́ти дрижакі́в (тру́су) на кого, кому. Дуже налякати когось. Такий .. тихенький горбатий дідусь на нічній галявині міг би нагнати дрижаків і на хороброго (О. Донченко); Такого трусу нагнали йому (Сл. Б. Грінченка). тру́са пра́знувати, жарт.  Фразеологічний словник української мови
  8. трус — О́БШУК (ретельний огляд офіційними особами кого-, чого-небудь з метою виявлення чогось прихованого, вкраденого або недозволеного), ТРУС. В квітні 1850 р. у поета (Т.  Словник синонімів української мови
  9. трус — ТРУС¹, у, ч. 1. розм. Трясіння, здригання. *У порівн. А вниз, мов пурпуровий водопад, Спадав вечірній сутінок і звільна Тонув у темряві, що низ встеляла. І був сей вид для вандрівця німого Мов грім небесний і мов трус землі (Фр.  Словник української мови в 11 томах
  10. трус — Трус, -су м. 1) Трясеніе. 2) Землетрясеніе. Трус великий по місцях (буде). Єв. Л. XXI. 11. 3) Обыскъ. 4) Смятеніе, шумъ; страхъ. Як ось трус, галас, крик!... ввесь двір загомонів. Г. Арт. (1861. III. 82). Такого трусу нагнали йому.  Словник української мови Грінченка