трус
ТРУС¹, у, ч.
1. розм. Трясіння, здригання.
* У порівн. А вниз, мов пурпуровий водопад, Спадав вечірній сутінок і звільна Тонув у темряві, що низ встеляла. І був сей вид для вандрівця німого Мов грім небесний і мов трус землі (І. Франко);
// Землетрус.
Надто бурхливі у вас поривання: раз блисків, пожежі, А за хвилину вам бур, громів і трусу давай (І. Франко);
– Михайле-архангеле, поможи мені, грішній рабі, оборонити цих дітей нерозумних від потопу і трусу, від марної смерті і всякого зла... (М. Стельмах).
2. перен., розм. Метушня, сум'яття; тривога.
Заснув він [Рябко] смачно так, як сплять всі добрі люди, Що щиро стережуть добро своїх панів... Як ось – трус, галас, крик!.. весь двір загомонів (П. Гулак-Артемовський);
// Страх, переляк.
Братик Михайло коханий! Як тебе рятувати? – І сльози палючі капали на його від жаху та від трусу (Марко Вовчок).
3. Ретельний огляд офіційними особами кого-, чого-небудь для виявлення прихованого, недозволеного або вкраденого; обшук.
– Може, Гаммерштейн схоче робити трус по всіх домах, шукати зброї та схованих повстанців (І. Франко);
Юнак вимагав від провідників, щоб вони зараз же зробили трус у поїзді і знайшли його чемодан (М. Трублаїні).
ТРУС², а, ч., розм., рідко.
Те саме, що боягу́з; страхополох.
Враги Троянські почивали, Од трусів вилазки не ждали (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)