Орфографічний словник української мови

тріпати

трі́пати

дієслово недоконаного виду

трусити, тріпотати

тріпа́ти

дієслово недоконаного виду

плескати; зношувати, пошкоджувати

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. тріпати — (одяг) витріпувати, обтріпувати, (чубом) стріпувати, хитати, (- серце) битися, калатати, п! ТРІПОТІТИ, док. ПОТРІПАТИ, (довго) попотріпати  Словник синонімів Караванського
  2. тріпати — див. їсти; просторікувати; рвати; трясти  Словник синонімів Вусика
  3. тріпати — (взуття) зношувати, зносити, позношувати, (вітром) метляти, заметляти, зметляти, пометляти, розметляти, (вовну) чухрати, вичухрувати, вичухрати, повичухрувати, зічухрувати, зічухрати, позічухрувати, начухрувати, начухрати, поначухрувати, почухрати...  Словник чужослів Павло Штепа
  4. тріпати — ТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. тільки 3 ос., що. Із силою смикати, шарпати, бити, кидати що-небудь (про вітер, хвилі тощо). Бачу, як тріпає вітер блакитний кінець вуалі (М. Коцюбинський); А вітер волосся йому тріпав-чесав... (А.  Словник української мови у 20 томах
  5. тріпати — I тр`іпати-аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Часто робити рвучкі, неширокі помахи чим-небудь; дрібно махати, трясти (у 3 знач.). || Трясти, хитати (головою, часто на знак заперечення, незгоди тощо). || Посилено, прискорено битися (про серце). 2》 перех., рідко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тріпати — БИ́ТИСЯ (про серце, кровоносні судини — ритмічно скорочуватися; про кров — ритмічно рухатися), БИ́ТИ розм., ПУЛЬСУВА́ТИ, СТУ́КАТИ, СТУКОТА́ТИ (СТУКОТІ́ТИ) підсил., СТУГОНІ́ТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
  7. тріпати — Трі́пати, -паю, -паєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тріпати — ТРІ́ПАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Часто робити рвучкі, неширокі помахи чим-небудь; дрібно махати, трясти (у 3 знач.). Десь узявся і комар і, тріпаючи крильцями, загув у повітрі (Мирний, І, 1954, 253)...  Словник української мови в 11 томах
  9. тріпати — Тріпати, -паю (треплю), -єш (треплеш) гл. 1) Трясти, вытряхивать. Кіев. г., Волын. г. Драг. 91. Тріпай килим. Шейк. 2) Трясти, трепетать, шлепать, хлопать (крыльями, хвостомъ и пр.). Крильцями тріпа. Мнж. 8. По під мостом, мостом трепле риба хвостом. Мет.  Словник української мови Грінченка