тріпати —
трі́пати дієслово недоконаного виду трусити, тріпотати тріпа́ти дієслово недоконаного виду плескати; зношувати, пошкоджувати
Орфографічний словник української мови
тріпати —
ТРІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм. 1. тільки 3 ос., що. Із силою смикати, шарпати, бити, кидати що-небудь (про вітер, хвилі тощо). Бачу, як тріпає вітер блакитний кінець вуалі (М. Коцюбинський); А вітер волосся йому тріпав-чесав... (А.
Словник української мови у 20 томах
тріпати —
I тр`іпати-аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Часто робити рвучкі, неширокі помахи чим-небудь; дрібно махати, трясти (у 3 знач.). || Трясти, хитати (головою, часто на знак заперечення, незгоди тощо). || Посилено, прискорено битися (про серце). 2》 перех., рідко.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тріпати —
Трі́пати, -паю, -паєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тріпати —
ТРІ́ПАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Часто робити рвучкі, неширокі помахи чим-небудь; дрібно махати, трясти (у 3 знач.). Десь узявся і комар і, тріпаючи крильцями, загув у повітрі (Мирний, І, 1954, 253)...
Словник української мови в 11 томах
тріпати —
Тріпати, -паю (треплю), -єш (треплеш) гл. 1) Трясти, вытряхивать. Кіев. г., Волын. г. Драг. 91. Тріпай килим. Шейк. 2) Трясти, трепетать, шлепать, хлопать (крыльями, хвостомъ и пр.). Крильцями тріпа. Мнж. 8. По під мостом, мостом трепле риба хвостом. Мет.
Словник української мови Грінченка