тужно —
ТУ́ЖНО. 1. Присл. до ту́жний. Голос трембіти розходиться тужно між горами (О. Кобилянська); Зітхнула мати. – Нема вже, діти, нашого батька. – А де ж? – хрипнув Артем. – Помер, діти! – і замовкла, тільки тужно хитала головою (А.
Словник української мови у 20 томах
тужно —
1》 Присл. до тужний. 2》 у знач. присудк. сл. Сумно, тоскно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тужно —
ТУ́ЖНО. 1. Присл. до ту́жний. Голос трембіти розходиться тужно між горами (Коб., І, 1956, 497); Зітхнула мати. — Нема вже, діти, нашого батька. — А де ж? — хрипнув Артем. — Помер, діти!...
Словник української мови в 11 томах
тужно —
Тужно нар. Грустно. Як оддам я тебе в службу, головонці тужно. Чуб. V. 678. Тужно поглядає. Млак. 91.
Словник української мови Грінченка