турготіти —
[тургоут’ітие] -гоучу, -готиш, -готиемо, -готиете; нак. -готи, -гоут'іт'
Орфоепічний словник української мови
турготіти —
ТУРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати. Раз уночі чув він – хтось турготить у віконце (О. Стороженко).
Словник української мови у 20 томах
турготіти —
-очу, -отиш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
турготіти —
ТУРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати. Раз уночі чув він — хтось турготить у віконце (Стор., І, 1957, 206).
Словник української мови в 11 томах
турготіти —
Турготі́ти, -чу́, -ти́ш гл. Гремѣть, стучать.
Словник української мови Грінченка