турготіти

ТУРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати.

Раз уночі чув він — хтось турготить у віконце (Стор., І, 1957, 206).

Значення в інших словниках

1. турготіти — турготі́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. турготіти — [тургоут’ітие] -гоучу, -готиш, -готиемо, -готиете; нак. -готи, -гоут'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. турготіти — ТУРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати. Раз уночі чув він – хтось турготить у віконце (О. Стороженко).  Словник української мови у 20 томах
4. турготіти — -очу, -отиш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. турготіти — Турготі́ти, -чу́, -ти́ш гл. Гремѣть, стучать.  Словник української мови Грінченка