турготіти

турготі́ти

[турго^ут’іти^е]

-го^учу, -готиш, -готи^емо, -готи^ете; нак. -готи, -го^ут'іт'

Значення в інших словниках

1. турготіти — турготі́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. турготіти — ТУРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати. Раз уночі чув він – хтось турготить у віконце (О. Стороженко).  Словник української мови у 20 томах
3. турготіти — -очу, -отиш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. турготіти — ТУРГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Сильно, з гуркотом стукати. Раз уночі чув він — хтось турготить у віконце (Стор., І, 1957, 206).  Словник української мови в 11 томах
5. турготіти — Турготі́ти, -чу́, -ти́ш гл. Гремѣть, стучать.  Словник української мови Грінченка