турман

ту́рман

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. турман — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
2. турман — ТУ́РМАН, а, ч. Те саме, що ту́ркіт¹. Зграйка турманів купалася в теплому синьому небі (Л. Первомайський); * У порівн. З радісною перемогою, турманом вилітає [хлопець] разом із торбиною з сіней на вулицю (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
3. турман — -а, ч. Те саме, що туркіт I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. турман — I. ТУ́РКІТ (ТУ́РКУТ) (голуб), ТУ́РМАН. На тополю присів туркут і твердив собі: "Тур-тур" (С. Чорнобривець); На даху попівського голубника на весняному сонці породисті турмани й дутиші (О. Донченко).  Словник синонімів української мови
5. турман — ТУ́РМАН, а, ч. Те саме, що ту́ркіт¹. Зграйка турманів купалася в теплому синьому небі (Перв., Дикий мед, 1963, 428); *У порівн. З радісною перемогою, турманом вилітає [хлопець] разом із торбиною з сіней на вулицю (Вас., Вибр., 1954, 286).  Словник української мови в 11 томах