турман
ТУ́РМАН, а, ч. Те саме, що ту́ркіт¹.
Зграйка турманів купалася в теплому синьому небі (Перв., Дикий мед, 1963, 428);
*У порівн. З радісною перемогою, турманом вилітає [хлопець] разом із торбиною з сіней на вулицю (Вас., Вибр., 1954, 286).
Словник української мови (СУМ-11)