тямитися —
ТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. тя́мляться, недок., розм. Усвідомлювати свої дії, нормально сприймати дійсність. Ой мій чоловік та п'яниця. Ой як нап'ється, то й не тямиться (П. Чубинський); // на чому. Розумітися на чому-небудь, мати знання в якійсь справі.
Словник української мови у 20 томах
тямитися —
-млюся, -мишся; мн. тямляться, недок., розм. Усвідомлювати свої дії, нормально сприймати дійсність. || на чому. Розумітися на чому-небудь, мати знання в якійсь справі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тямитися —
(аж) не тя́митися від чого. Бути в стані надзвичайного збудження, хвилювання і т. ін.; втрачати витримку, врівноваженість під впливом дуже сильних почуттів.
Фразеологічний словник української мови
тямитися —
РОЗУМІ́ТИСЯ на чому, в чому (бути обізнаним в чому-небудь, мати знання, досвід в якій-небудь галузі), РОЗБИРА́ТИСЯ, РОЗУМІ́ТИ, ТЯ́МИТИ також що, розм., ЗНА́ТИСЯ на чому, розм., ПЕ́ТРАТИ у чому і без додатка, розм., КУМЕ́КАТИ у чому, розм.
Словник синонімів української мови
тямитися —
ТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. тя́мляться, недок., розм. Усвідомлювати свої дії, нормально сприймати дійсність. Ой мій чоловік та п’яниця. Ой як нап’ється, то й не тямиться (Чуб., V, 1874, 1091); // на чому.
Словник української мови в 11 томах
тямитися —
Тямитися, -млюся, -мишся гл. Помнить, сознавать себя. Ой як нап'ється, то й не тямиться. Чуб. V. 1091. Та і всі письменні, — нехай вони собі тямляться! — т. е. ну ихъ, пропади они! Котл. Н. П. 363.
Словник української мови Грінченка