тямитися

тя́митися

-млюся, -мишся; мн. тямляться, недок., розм.

Усвідомлювати свої дії, нормально сприймати дійсність.

|| на чому. Розумітися на чому-небудь, мати знання в якійсь справі.

Значення в інших словниках

1. тямитися — тя́митися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. тямитися — ТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. тя́мляться, недок., розм. Усвідомлювати свої дії, нормально сприймати дійсність. Ой мій чоловік та п'яниця. Ой як нап'ється, то й не тямиться (П. Чубинський); // на чому. Розумітися на чому-небудь, мати знання в якійсь справі.  Словник української мови у 20 томах
3. тямитися — (аж) не тя́митися від чого. Бути в стані надзвичайного збудження, хвилювання і т. ін.; втрачати витримку, врівноваженість під впливом дуже сильних почуттів.  Фразеологічний словник української мови
4. тямитися — РОЗУМІ́ТИСЯ на чому, в чому (бути обізнаним в чому-небудь, мати знання, досвід в якій-небудь галузі), РОЗБИРА́ТИСЯ, РОЗУМІ́ТИ, ТЯ́МИТИ також що, розм., ЗНА́ТИСЯ на чому, розм., ПЕ́ТРАТИ у чому і без додатка, розм., КУМЕ́КАТИ у чому, розм.  Словник синонімів української мови
5. тямитися — ТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. тя́мляться, недок., розм. Усвідомлювати свої дії, нормально сприймати дійсність. Ой мій чоловік та п’яниця. Ой як нап’ється, то й не тямиться (Чуб., V, 1874, 1091); // на чому.  Словник української мови в 11 томах
6. тямитися — Тямитися, -млюся, -мишся гл. Помнить, сознавать себя. Ой як нап'ється, то й не тямиться. Чуб. V. 1091. Та і всі письменні, — нехай вони собі тямляться! — т. е. ну ихъ, пропади они! Котл. Н. П. 363.  Словник української мови Грінченка