тямитися

ТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. тя́мляться, недок., розм.

Усвідомлювати свої дії, нормально сприймати дійсність.

Ой мій чоловік та п'яниця. Ой як нап'ється, то й не тямиться (П. Чубинський);

// на чому. Розумітися на чому-небудь, мати знання в якійсь справі.

Світові думи, безперечно, клопочуть літнє товариство, не лише на буденних справах вони тямляться [воно тямиться] (К. Гордієнко).

◇ (1) [Аж] не тя́митися від чого – бути в стані надзвичайного збудження, хвилювання і т. ін.; втрачати витримку, врівноваженість під впливом дуже сильних почуттів.

Я згадувала, як справді плачуть від розлуки, що справді говорять на прощанні, як справді не тямляться від горя (Леся Українка);

Внутрішньо не тямлячись від щастя, що переповнювало її, Шура намагалася уявити собі першу зустріч з Юрієм (О. Гончар);

(2) Неха́й (хай) він (вона́, воно́ і т. ін.) [собі́] тя́миться <�Неха́й (хай) йому́ (їй, їм) тя́миться> <�Неха́й (хай) ти тя́мишся> <�Неха́й (хай) ви тя́митесь> – уживається для вираження негативного ставлення до кого-, чого-небудь, роздратування, незадоволення кимсь, чимсь.

– Нехай він собі тямиться! Він багатий, так і гордий проти мене бідного (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Хоч би до тебе наш дяк ходив .. Він усі гласи знає. – Нехай він собі тямиться з тими гласами (Ганна Барвінок);

– Хай йому тямиться, яке гаряче, – засичав Хома, опікшися кулешем (Григорій Тютюнник);

[Віталій:] Віддай квиток! На тобі гроші, хай ти тямишся (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. тямитися — тя́митися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. тямитися — -млюся, -мишся; мн. тямляться, недок., розм. Усвідомлювати свої дії, нормально сприймати дійсність. || на чому. Розумітися на чому-небудь, мати знання в якійсь справі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. тямитися — (аж) не тя́митися від чого. Бути в стані надзвичайного збудження, хвилювання і т. ін.; втрачати витримку, врівноваженість під впливом дуже сильних почуттів.  Фразеологічний словник української мови
4. тямитися — РОЗУМІ́ТИСЯ на чому, в чому (бути обізнаним в чому-небудь, мати знання, досвід в якій-небудь галузі), РОЗБИРА́ТИСЯ, РОЗУМІ́ТИ, ТЯ́МИТИ також що, розм., ЗНА́ТИСЯ на чому, розм., ПЕ́ТРАТИ у чому і без додатка, розм., КУМЕ́КАТИ у чому, розм.  Словник синонімів української мови
5. тямитися — ТЯ́МИТИСЯ, млюся, мишся; мн. тя́мляться, недок., розм. Усвідомлювати свої дії, нормально сприймати дійсність. Ой мій чоловік та п’яниця. Ой як нап’ється, то й не тямиться (Чуб., V, 1874, 1091); // на чому.  Словник української мови в 11 томах
6. тямитися — Тямитися, -млюся, -мишся гл. Помнить, сознавать себя. Ой як нап'ється, то й не тямиться. Чуб. V. 1091. Та і всі письменні, — нехай вони собі тямляться! — т. е. ну ихъ, пропади они! Котл. Н. П. 363.  Словник української мови Грінченка