убавляти —
УБАВЛЯ́ТИ (ВБАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УБА́ВИТИ (ВБА́ВИТИ), влю, виш; мн. уба́влять; док., що. Зменшувати розмір, об'єм, кількість і т. ін. чого-небудь, віднімаючи частину. – Так воно й є: бояться, щоб сирота хліба не вбавила (Ганна Барвінок).
Словник української мови у 20 томах
убавляти —
(вбавляти), -яю, -яєш, недок., убавити (вбавити), -влю, -виш; мн. убавлять; док., перех. Зменшувати розмір, об'єм, кількість і т. ін. чого-небудь, віднімаючи частину.
Великий тлумачний словник сучасної мови
убавляти —
УБАВЛЯ́ТИ (ВБАВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УБА́ВИТИ (ВБА́ВИТИ), влю, виш; мн. уба́влять; док., перех. Зменшувати розмір, об’єм, кількість і т. ін. чого-небудь, віднімаючи частину. — Так воно й є: бояться, щоб сирота хліба не вбавила (Барв., Опов..
Словник української мови в 11 томах
убавляти —
Убавля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. убавити, -влю, -виш, гл. 1) Задерживать задержать долго. Дякуємо попонькові.... ой што нас не убавив, нагленько нас одправив. Гол. IV. 439. 2) Забавлять, забавить. Ой ти, матусю, і кужеля збавиш і моєї маленької дитини не вбавиш. Грин. III. 377.
Словник української мови Грінченка