удоволено —
УДОВО́ЛЕНО (ВДОВО́ЛЕНО). Присл. до удово́лений 2. Визначивши так докладно, поведіння [поведінку] панни Мані, пан директор виймає папіросу з кишені, закурює і вдоволено розглядає гостей (О. Маковей); Він [о.
Словник української мови у 20 томах
удоволено —
(вдоволено). Присл. до удоволений 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
удоволено —
УДОВО́ЛЕНО (ВДОВО́ЛЕНО). Присл. до удово́лений 2. Визначивши так докладно, поведіння [поведінку] панни Мані, пан директор виймає папіросу з кишені, закурює і вдоволено розглядає гостей (Мак., Вибр., 1954, 24); Він [о.
Словник української мови в 11 томах