удоволено

УДОВО́ЛЕНО (ВДОВО́ЛЕНО).

Присл. до удово́лений 2.

Визначивши так докладно, поведіння [поведінку] панни Мані, пан директор виймає папіросу з кишені, закурює і вдоволено розглядає гостей (О. Маковей);

Він [о. Олександер] вдоволено засміявся й погладив свою бороду, на яку я не міг уже дивитись (І. Микитенко);

Коваль потер вдоволено свої широкі важкі долоні (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. удоволено — удово́лено прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. удоволено — (вдоволено). Присл. до удоволений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. удоволено — УДОВО́ЛЕНО (ВДОВО́ЛЕНО). Присл. до удово́лений 2. Визначивши так докладно, поведіння [поведінку] панни Мані, пан директор виймає папіросу з кишені, закурює і вдоволено розглядає гостей (Мак., Вибр., 1954, 24); Він [о.  Словник української мови в 11 томах