удоволено
УДОВО́ЛЕНО (ВДОВО́ЛЕНО).
Присл. до удово́лений 2.
Визначивши так докладно, поведіння [поведінку] панни Мані, пан директор виймає папіросу з кишені, закурює і вдоволено розглядає гостей (О. Маковей);
Він [о. Олександер] вдоволено засміявся й погладив свою бороду, на яку я не міг уже дивитись (І. Микитенко);
Коваль потер вдоволено свої широкі важкі долоні (Д. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- удоволено — удово́лено прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- удоволено — (вдоволено). Присл. до удоволений 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- удоволено — УДОВО́ЛЕНО (ВДОВО́ЛЕНО). Присл. до удово́лений 2. Визначивши так докладно, поведіння [поведінку] панни Мані, пан директор виймає папіросу з кишені, закурює і вдоволено розглядає гостей (Мак., Вибр., 1954, 24); Він [о. Словник української мови в 11 томах