1. Словник української мови в 11 томах

удоволено

УДОВО́ЛЕНО (ВДОВО́ЛЕНО). Присл. до удово́лений 2.

Визначивши так докладно, поведіння [поведінку] панни Мані, пан директор виймає папіросу з кишені, закурює і вдоволено розглядає гостей (Мак., Вибр., 1954, 24);

Він [о. Олександер] вдоволено засміявся й погладив свою бороду, на яку я не міг уже дивитись (Мик., Кадильниця, 1959, 57);

Коваль потер вдоволено свої широкі важкі долоні (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. удоволено — удово́лено прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. удоволено — УДОВО́ЛЕНО (ВДОВО́ЛЕНО). Присл. до удово́лений 2. Визначивши так докладно, поведіння [поведінку] панни Мані, пан директор виймає папіросу з кишені, закурює і вдоволено розглядає гостей (О. Маковей); Він [о. Словник української мови у 20 томах
  3. удоволено — (вдоволено). Присл. до удоволений 2). Великий тлумачний словник сучасної мови