удоволення
УДОВО́ЛЕННЯ (ВДОВО́ЛЕННЯ), я, с.
1. Дія за знач. удовольни́ти 1–3.
Націоналізм, етнічність, релігія дедалі частіше використовується як політичний інструмент для вдоволення власних амбіцій представниками національних еліт (із журн.).
2. Почуття і стан приємності, втіхи від чого-небудь.
Тихий шепіт вдоволення і радісної рішучості пройшов по громаді (І. Франко);
Галинка Сосна не стримала посмішки вдоволення, але цього ніхто не помітив (Г. Епік);
Хоч за роботою він добре стомився, зате на душі в нього з'явилося почуття справжнього вдоволення своєю працею (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)